Чи уявляємо ми себе без Шевченка?

Поетична творчість користувачів Уманської міської бібліотеки-філії №5

( до 199-річниці від дня народження Т.Г.Шевченка)

О л е н а    К о л е с н и к

П р о з а

Сьогодні ми завітали віддати належне творчості генія України Т.Г.Шевченка. Він чи не найщиріший патріот, людина, яка і дня не могла прожити, аби не згадати свою багатостраждальну неньку Україну.

Сказати, що я закохана в Шевченкову поезію, що схиляюсь у низькому поклоні перед пророком українського народу, на мою думку, цього мало.

Уявіть собі, нічне небо, всіяне зорями, великими, сяючими І маленькими, ледь помітними, окрасою нічного неба є, звичайно місяць. Якщо ми порівняємо українську літературу із зоряним небом, то особисто для мене Шевченко – найяскравіше світило. Його творчість стала джерелом для тисячі музикантів, художників, письменників, борців за волю, патріотів рідного народу. Зоряне небо притягує до себе думки мільйонів мрійників, воно манить, кличе, дарує крила.

Поезії Шевченка люблю з раннього дитинства: прості й легкі, разом з тим безмежно глибокі,  сповнені любові, віри, надії. Вони заставляють думати, переживати, захоплюватись…

В е л и к и й  К о б з а р

Кобзар великий, слава світом лине.
Своєї долі й щастя він коваль.
Учитель і мудрець. Для України
Його поезія – найвищая мораль.
Життя своє віддав він за Вітчизну,
І вірив у прекрасне майбуття.
А наміри його крилаті й променисті:
Найвище цінував людське життя.
Тож виправдаймо ми Тарасові надії,
Хай розцвітуть поета квіти – мрії.

Т а р а с  Ш е в ч е н к о

Великий геній України
І слова рідного атлант
ТАРАС ШЕВЧЕНКО…. Не загинув…
Не загасив колючий степ його талант.
Любов до матері Вітчизни,
Природи храму, до людей.
Це почуття прекрасне й чисте. 
З глибин душі творця іде.
Ми всі читаєм твори Кобзаря.
В яких він виливав любов І біль:
Садки вишневі та вечірняя зоря,
Думок при  них не вкрила часу цвіль.
Степи, лани, Дніпро і кручі
Усе це в памят і було
А згодом разом з тугою і смутком
Рядками на папір лягло.

Д о   Ш е в ч е н к а

Тарасе, сину неньки – України
Вклоняюсь низько, шлю палкий привіт!
Ти геніальна, неймовірная людина
Відома на весь білий любий світ.
Хоч пережив із Україною розлуку
Ти залишився справжнім патріотом.
Терпів заради правди й волі муки
І серцем був завжди з народом.
Ти не скорився, будучи солдатом,
Ти пережив часи нудьги й надії.
Душа летіла до Вкраїни птахом,
На його крилах розквітали мрії,
Тебе шанують й поважають покоління.
Тебе цінують, справжнього поета,
Краса і сила слів твоїх – нетлінна,
Цитує їх уся планета.

 

І н н а  М у х а

П р о з о в и й  т в і р Рука майстра

Духмяне літо… запах вишень… біла хата… Шевченків портрет на стіні. Придивляюся ближче, ближче… Так, що видно кожен помах чарівного пензля, виконаний рукою майстра, кожен  трепетливий помазок.

Торкаюсь їх, і не можу повірити: невже це справді його робота ? Робота Майстра, Генія. Хоча ні, який він геній? Він просто… Шевченко!

Шевченко… І у цім слові все різнобарв’я акварелей, усе різноголосся слів, уся мінливість найрізноманітніших душ.

На очі навертаються сльози, але не на мої – на його очі, такі глибокі, пронизуючі… Дивно якось: як так вийшло, що ті очі, змочені оливою, такі вистраждані? Як так вийшло, що у тім сумнім, але сповненім надії погляді вся Україна : від Карпат до шахт Донбасу, від глибоких синіх просторів Чорного моря  до чарівності буковинських лісів?

Бачу лише ті очі, що вп’ялися в мене, незгораючим світлом отої свічки, що тримає він у руках, незгасаючим словом “ Автопортрет”написаний унизу.

Почерк.. Це його почерк… Це він написав… Нестримно линуть думки у ту маленьку незручну майстерню…

Захоплена, зачарована,  стою, і не можу відвести погляду від його молодого обличчя, від високого, ще не заплямованого старістю та стражданнями чола і тих кучерів, що на нього спадають хвилями.

О. Шевченку! О великий геній ! Хіба ж хто інший міг так передати ту незрадливу витонченість рис, які торкаються чимось серця? Ні,більше ніхто, лише ти. О той натхненний Божий Дар! Ним залишився переповнений портрет.

О Шевченку! О генію!

 

В а л е н т и н а  Ш е в ч у к

Кобзареві

Слово – Божий дар…
Вагу його поклав ти на вівтар,
Щоб наш народ зумів спізнати.
Щоб ореолом засіяти
Посміли зерна вікові.
Щоб не рознесли степові
Вітри у далеч  невідому
Крихти зболеного слова.
Часом зрячі – геть сліпі,
А балакучі геть німі,
Бо розгубили цю скарбницю,
Продавши вогнену жар-птицю.
Твоє слово – вічний поклик,
Спраглих душ живлющий дотик,
Джерело надії, віри,
Серед недругів довіри.
Слово божий дар…
Ти сьогодні – світла дар.
Крізь темряву прорвалось воно знову.
Твоє Слово – моє Слово.


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Чи уявляємо ми себе без Шевченка?

Поетична творчість користувачів Уманської бібліотеки-філії №5 ( до 199-ої річниці від дня народження Т.Г.Шевченка)

П р о з а         О л е н а  К о л е с н и к

Сьогодні ми завітали віддати належне творчості генія України Т.Г.Шевченка. Він чи не найщиріший патріот, людина, яка І дня не могла прожити, аби не згадати свою багатостраждальну неньку Україну.

Сказати, що я закохана в Шевченкову поезію, що схиляюсь у низькому поклоні перед пророком українського народу, на мою думку, цього мало.

Уявіть собі, нічне небо, всіяне зорями, великими, сяючими І маленькими, ледь помітними, окрасою нічного неба є, звичайно місяць. Якщо ми порівняємо українську літературу із зоряним небом, то особисто для мене Шевченко – найяскравіше світило. Його творчість стала джерелом для тисячі музикантів, художників, письменників, борців за волю, патріотів рідного народу. Зоряне небо притягує до себе думки мільйонів мрійників, воно манить, кличе, дарує крила.

Поезії Шевченка люблю з раннього дитинства: прості й легкі, разом з тим безмежно глибокі,  сповнені любові, віри, надії. Вони заставляють думати, переживати, захоплюватись…

В е л и к и й  К о б з а р

Кобзар великий, слава світом лине.

Своєї долі й щастя він коваль.

Учитель і мудрець. Для України

Його поезія – найвищая мораль.

Життя своє віддав він за Вітчизну,

І вірив у прекрасне майбуття.

А наміри його крилаті й променисті:

Найвище цінував людське життя.

Тож виправдаймо ми Тарасові надії,

Хай розцвітуть поета квіти – мрії.

 


Т а р а с  Ш е в ч е н к о

Великий геній України

І слова рідного атлант

ТАРАС ШЕВЧЕНКО…. Не загинув…

Не загасив колючий степ його талант.

Любов до матері Вітчизни,

Природи храму, до людей.

Це почуття прекрасне й чисте.

З глибин душі творця іде.

Ми всі читаєм твори Кобзаря.

В яких він виливав любов І біль:

Садки вишневі та вечірняя зоря,

Думок при  них не вкрила часу цвіль.

Степи, лани, Дніпро і кручі

Усе це в памяті  було

А згодом разом з тугою і смутком

Рядками на папір лягло.

 

Д о   Ш е в ч е н к а

Тарасе, сину неньки – України

Вклоняюсь низько, шлю палкий привіт!

Ти геніальна, неймовірная людина

Відома на весь білий любий світ.

Хоч пережив із Україною розлуку

Ти залишився справжнім патріотом.

Терпів заради правди й волі муки

І серцем був завжди з народом.

Ти не скорився, будучи солдатом,

Ти пережив часи нудьги й надії.

Душа летіла до Вкраїни птахом,

На його крилах розквітали мрії,

Тебе шанують й поважають покоління.

Тебе цінують, справжнього поета,

Краса і сила слів твоїх – нетлінна,

Цитує їх уся планета.

 

І н н а  М у х а        П р о з о в и й  т в і р Рука майстра

Духмяне літо… запах вишень… біла хата… Шевченків портрет на стіні. Придивляюся ближче, ближче… Так, що видно кожен помах чарівного пензля, виконаний рукою майстра, кожен  трепетливий помазок.

Торкаюсь їх, і не можу повірити: невже це справді його робота ? Робота Майстра, Генія. Хоча ні, який він геній? Він просто… Шевченко!

Шевченко… І у цім слові все різнобарв’я акварелей, усе різноголосся слів, уся мінливість найрізноманітніших душ.

На очі навертаються сльози, але не на мої – на його очі, такі глибокі, пронизуючі… Дивно якось: як так вийшло, що ті очі, змочені оливою, такі вистраждані? Як так вийшло, що у тім сумнім, але сповненім надії погляді вся Україна : від Карпат до шахт Донбасу, від глибоких синіх просторів Чорного моря  до чарівності буковинських лісів?

Бачу лише ті очі, що вп’ялися в мене, незгораючим світлом отої свічки, що тримає він у руках, незгасаючим словом “ Автопортрет”

написаний унизу.

Почерк.. Це його почерк… Це він написав… Нестримно линуть думки у ту маленьку незручну майстерню…

Захоплена, зачарована,  стою, і не можу відвести погляду від його молодого обличчя, від високого, ще не заплямованого старістю та стражданнями чола і тих кучерів, що на нього спадають хвилями.

О. Шевченку! О великий геній ! Хіба ж хто інший міг так передати ту незрадливу витонченість рис, які торкаються чимось серця? Ні,більше ніхто, лише ти. О той натхненний Божий Дар! Ним залишився переповнений портрет.

О Шевченку! О генію!

 

В а л е н т и н а  Ш е в ч у к

Кобзареві

Слово – Божий дар…

Вагу його поклав ти на вівтар,

Щоб наш народ зумів спізнати.

Щоб ореолом засіяти

Посміли зерна вікові.

Щоб не рознесли степові

Вітри у далеч  невідому

Крихти зболеного слова.

Часом зрячі – геть сліпі,

А балакучі геть німі,

Бо розгубили цю скарбницю,

Продавши вогнену жар-птицю.

Твоє слово – вічний поклик,

Спраглих душ живлющий дотик,

Джерело надії, віри,

Серед недругів довіри.

Слово божий дар…

Ти сьогодні – світла дар.

Крізь темряву прорвалось воно знову.

Твоє Слово – моє Слово.



Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Чи уявляємо ми себе без Шевченка?

Поетична творчість користувачів Уманської міської-бібліотеки №5 ( до 199-річниці від дня народження Т.Г.Шевченка

П р о з а         О л е н а  К о л е с н и к

Сьогодні ми завітали віддати належне творчості генія України Т.Г.Шевченка. Він чи не найщиріший патріот, людина, яка І дня не могла прожити, аби не згадати свою багатостраждальну неньку Україну.

Сказати, що я закохана в Шевченкову поезію, що схиляюсь у низькому поклоні перед пророком українського народу, на мою думку, цього мало.

Уявіть собі, нічне небо, всіяне зорями, великими, сяючими І маленькими, ледь помітними, окрасою нічного неба є, звичайно місяць. Якщо ми порівняємо українську літературу із зоряним небом, то особисто для мене Шевченко – найяскравіше світило. Його творчість стала джерелом для тисячі музикантів, художників, письменників, борців за волю, патріотів рідного народу. Зоряне небо притягує до себе думки мільйонів мрійників, воно манить, кличе, дарує крила.

Поезії Шевченка люблю з раннього дитинства: прості й легкі, разом з тим безмежно глибокі,  сповнені любові, віри, надії. Вони заставляють думати, переживати, захоплюватись…

Т а р а с  Ш е в ч е н к о

Великий геній України

І слова рідного атлант

ТАРАС ШЕВЧЕНКО…. Не загинув…

Не загасив колючий степ його талант.

Любов до матері Вітчизни,

Природи храму, до людей.

Це почуття прекрасне й чисте.

З глибин душі творця іде.

Ми всі читаєм твори Кобзаря.

В яких він виливав любов І біль:

Садки вишневі та вечірняя зоря,

Думок при  них не вкрила часу цвіль.

Степи, лани, Дніпро і кручі

Усе це в памят і було

А згодом разом з тугою і смутком

Рядками на папір лягло.

В е л и к и й  К о б з а р

Кобзар великий, слава світом лине.

Своєї долі й щастя він коваль.

Учитель і мудрець. Для України

Його поезія – найвищая мораль.

Життя своє віддав він за Вітчизну,

І вірив у прекрасне майбуття.

А наміри його крилаті й променисті:

Найвище цінував людське життя.

Тож виправдаймо ми Тарасові надії,

Хай розцвітуть поета квіти – мрії.



Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Чи уявляємо ми себе без Шевченка?

Поетична творчість користувачів Уманської міської бібліотеки-філії № 5 ( до 199-ої річниці від дня народження Т.Т.Шевченка)

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Чи уявляємо ми себе без Шевченка?

Поетична творчість користувачів Уманської міської бібліотеки -філії №5 ( до 199- річниці від дня народження Т.Г.Шевченка)

П р о з а         О л е н а  К о л е с н и к

Сьогодні ми завітали віддати належне творчості генія України Т.Г.Шевченка. Він чи не найщиріший патріот, людина, яка І дня не могла прожити, аби не згадати свою багатостраждальну неньку Україну.

Сказати, що я закохана в Шевченкову поезію, що схиляюсь у низькому поклоні перед пророком українського народу, на мою думку, цього мало.

Уявіть собі, нічне небо, всіяне зорями, великими, сяючими І маленькими, ледь помітними, окрасою нічного неба є, звичайно місяць. Якщо ми порівняємо українську літературу із зоряним небом, то особисто для мене Шевченко – найяскравіше світило. Його творчість стала джерелом для тисячі музикантів, художників, письменників, борців за волю, патріотів рідного народу. Зоряне небо притягує до себе думки мільйонів мрійників, воно манить, кличе, дарує крила.

Поезії Шевченка люблю з раннього дитинства: прості й легкі, разом з тим безмежно глибокі,  сповнені любові, віри, надії. Вони заставляють думати, переживати, захоплюватись…

В і р ш і

В е л и к и й  К о б з а р

Кобзар великий, слава світом лине.

Своєї долі й щастя він коваль.

Учитель і мудрець. Для України

Його поезія – найвищая мораль.

Життя своє віддав він за Вітчизну,

І вірив у прекрасне майбуття.

А наміри його крилаті й променисті:

Найвище цінував людське життя.

Тож виправдаймо ми Тарасові надії,

Хай розцвітуть поета квіти – мрії.

 

Т а р а с  Ш е в ч е н к о

Великий геній України

І слова рідного атлант

ТАРАС ШЕВЧЕНКО…. Не загинув…

Не загасив колючий степ його талант.

Любов до матері Вітчизни,

Природи храму, до людей.

Це почуття прекрасне й чисте.

З глибин душі творця іде.

Ми всі читаєм твори Кобзаря.

В яких він виливав любов І біль:

Садки вишневі та вечірняя зоря,

Думок при  них не вкрила часу цвіль.

Степи, лани, Дніпро і кручі

Усе це в памят і було

А згодом разом з тугою і смутком

Рядками на папір лягло.

 

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Чи уявляємо ми себе без Шевченка?

Поетична творчість користувачів Уманської міської бібліотеки-філії №5( до 199 -річниці від дня народження Тараса Григоровича Шевченка)

П р о з а          О л е н а  К о л е с н и к

Сьогодні ми завітали віддати належне творчості генія України Т.Г. Шевченка. Він чи не найщиріший патріот, людина, яка і дня не могла прожити, аби не згадати свою багатостраждальну неньку Україну.

Сказати, що я закохана ва Шевченкову поезію, що схиляюсь у низькому поклоні перед пророком українського народу, на мою думку, цього мало.

Уявіть собі, нічне небо, всіяне зорями, великими, сяючими І маленькими, ледь помітними, окрасою нічного неба є, звичайно, місяць. Якщо ми порівняємо українську літературу із зоряним небом, то особисто для мене Ш е в ч е н к о — н а й я с к р а в і ш е  с в і т и л о. Його творчість стала джерелом для тисячі музикантів, художників, письменників,   борців за волю , патріотів рідного народу. Зоряне небо притягує до себе думки мільйонів мрійників, воно манить, кличе, дарує крила.

Поезії Шевченка люблю з раннього дитинства: прості й легкі, разом з тим безмежно глибокі, сповнені любові, віри, надії. Вони заставляють думати, переживати, захоплюватись…

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Чи уявляємо ми себе без Шевченка?

Поетична творчість користувачів Уманської міської бібліотеки-філії №5   ( до 199-річниці річниці від дня народження Тараса Григоровича Шевченка)

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *